Для успішної діяльності будь-якої IT – компанії важливою є не лише створення якісного та конкурентноздатного технологічного продукту, але й ефективна організація міжособистісних відносин. Мова йде про успішну побудову горизонтальних та вертикальних відносин всередині організації (між працівниками, різними відділами, проектним менеджером та керівництвом компанії) та системи комунікації із зовнішнім світом (зокрема, клієнтами, партнерами тощо).

Важливим для кожної компанії, яка претендує на успіх, є налагодження способів комунікації та швидкого вирішення конфліктів. Одним із можливих інструментів є медіація (англ. mediation – посередництво). Медіація – це вид переговорів за допомогою одного або кількох нейтральних посередників (медіаторів) з метою прийняття сторонами взаємоприйнятного рішення. Варто зауважити, що зазвичай медіація визначається як альтернативний судовому спосіб вирішення конфліктів. Проте, як правильно стверджує американський професор Джордж Сідел, медіацію не варто визначати лише як спосіб вирішення конфліктів, оскільки, як свідчить практика, медіація може також застосовуватись і у безконфліктних відносинах, зокрема, при укладенні угод та прийнятті рішень (наприклад, рішення керівника щодо розподілу ресурсів між двома відділами компанії) тощо.

Характерною рисою медіації є те, що медіатор не приймає рішення за сторони, не має права радити та давати власну оцінку ситуації.

Завданням медіатора є:

– налагодити процес спілкування між сторонами;

– допомогти сторонам глибше зрозуміти їх позиції та віднайти інтереси;

– стежити за дотриманням процедури ведення переговорів;

– стимулювати кожну із сторін до продукування власних пропозицій у напрямку конструктивного прийняття рішення;

– уточнювати та контролювати готовність сторін виконувати запропоновані дії.

Важливою особливістю медіації є те, що вона ґрунтується на стратегії ведення переговорів та управління конфліктами на основі інтересів та є реалізацією партнерського підходу. Ця стратегія передбачає взаємне прагнення сторін до позитивного взаємодії в рамках моделі “win – win”.

Основні особливості переговорів на основі інтересів детально описані у книзі “Досягнення згоди” Р. Фішером і У. Юрі:

• учасники спільно аналізують проблему і спільно шукають варіанти її вирішення, демонструючи іншій стороні, що є її партнером, а не суперником;

• увага концентрується не на позиціях, а на інтересах конфліктуючих сторін, що передбачає їх виявлення, пошук спільних інтересів, пояснення власних інтересів і їх значимості опонентові, визнання інтересів іншої сторони частиною вирішуваної проблеми;

• учасники переговорів орієнтовані на пошук взаємовигідних варіантів вирішення проблеми, що вимагає не звужувати розрив між позиціями в пошуках єдиного правильного рішення, а збільшувати кількість їх можливих варіантів;

• конфліктуючі сторони прагнуть використовувати об’єктивні критерії, що дозволяє виробити розумне угоду, а тому повинні відкрито обговорювати проблему і взаємні аргументи, не повинні піддаватися можливому тиску;

• в процесі переговорів передбачено чітке розмежування взаємин опонентів і самої проблеми, важливим є вміння поставити себе на місце опонента і спробувати зрозуміти його точку зору, наполегливість в бажанні розібратися з проблемою і шанобливе ставлення до людей;

• досягнуту угоду має максимально враховувати інтереси всіх учасників переговорів.

Застосування медіації має чимало переваг, основною з яких є швидкість процедури та реальна можливість отримати результат за порівняно невеликий проміжок часу. Це корисно як для внутрішніх відносин в компанії, так і для вирішення конфліктних ситуацій з зовнішніми контрагентами. Медіація допомагає зберегти здорову атмосферу в колективі та підвищити ефективність та результативність роботи цілої компанії.

Ще однією важливою перевагою є конфіденційність процедури. Медіатор не має права розголошувати інформацію, що відноситься до процедури медіації і стала йому відомою під час її проведення, без згоди сторін.

Крім того, гнучкість та неформальність процедури дає сторонам можливість реально впливати на результат та приймати рішення відповідно до своїх інтересів, а не бути пасивним учасником процесу під час якого третя стороння особа замість сторони приймає важливе для неї рішення.

Щодо того, хто все ж таки може бути медіатором – особа з вищою освітою, яка пройшла спеціальні навчання на розвиток навичок медіатора. Для вирішення конфліктів та прийняття рішень в межах компанії, окрім аутсорсингу, доцільним є оволодіння навичками медіації деяких з працівників (юрист, HR, проектного менеджера чи ін.), що уможливить швидке та ефективне вирішення конфліктів та допоможе у прийнятті важливих рішень.

Таким чином, медіація є одним із практичних та ефективних інструментів, який сприяє успішній організації міжособистісних відносин в компаніях, а отже і підвищує їх продуктивність.

Анна Лиско

Спеціально для першої спеціалізованої науково-практичної конференції «IT-право: проблеми і перспективи розвитку в Україні», яка відбулася 18 листопада 2016 р. у Навчально-науковому інституті права та психології Національного університету «Львівська політехніка».