31 травня відбулась дискусія на тему “Мораль в політиці”.  У дискусії взяли участь Ірина Подоляк, Олег Яськів, Євген Ланюк, Валерія Коломієць, Ігор Коць.  Більшість учасників ішла на цей захід з думкою, що відповідь на це питання є однозначною. Але все виявилось набагато цікавіше 🙂 

Пропонуємо Вашій увазі 15 цитат з дискусії у Клубі миру «Мораль в політиці»

 Євген Ланюк, політолог, координатор Школи політичної майстерності в УКУ, редактор «Збруч»

  • Ми є продуктом тих відносин і інститутів, в яких живемо. В основі лежить культура. Для єврея чи мусульманина їсти свинину – то гріх, для християнина – не гріх. У нашому суспільстві нормально списувати, продукувати у наукових працях плагіат, хитрувати з субсидіями чи податками. Причина у спадщині 70-річного тоталітарного режиму. Ми були в’язнями системи, які часом отримували від держави блага. І досі живе ще патерналістська свідомість – держава має дати і вкрасти в держави – це нормально. Кажуть – зміни  треба починати зі себе. Але якщо ми стаємо чесні, а живемо в нечесній системі, то стаємо такими собі лузерами, є у програші. Вихід – підтримувати інститути і починати з родини, школи, університету. Любомир Гузар закликав ґрунтовно перевиховувати народ.
  • Ми входимо у новий час. Інститути майбутнього будуть відрізнятись від тих, що є нині. Мирослав Маринович прогнозує, що зброєю масового знищення у ІІІ ій світовій війні будуть інформаційні бомби – фейки, тролі, боти, постправда. Боротьба вестиметься не за наші тіла, а за нашу свідомість. Щоб прийняти рішення – потрібна інформація, і тут можна маніпулювати – даючи певну інформацію. ..Підтримка політика залежить від того які результати видають пошукові системи у перші дні. Люди радше голосують за тих, хто вже має підтримку.
  • Ми живемо в світі, що глобалізується. Після революції гідності долаємо тоталітарний спадок, повертаючись до історичних витоків. Але ця ідентичність не може формуватись лише навколо нашого минулого, нам потрібна і візія майбутнього. Якою хочемо бачити майбутню Україну?

Валерія Коломієць, адвокат, учасник різноманітних експертних проектів щодо захисту прав людини, обговорень проблемних питань у галузі кримінального права, має досвід адвокатської діяльності у резонансних політичних справах

  • Знаємо фразу, що народ має ту владу на яку заслуговує. Українське суспільство байдуже до політичних процесів. Хто знає своїх мажоритарних народних депутатів, представників в обласній та міській радах? Хто цікавиться, що ці люди зробили за час своєї каденції для вашого округу? Ми є тими людьми, що ставлять вимоги до якості політичного процесу і до рівня його моральності. Про який рівень у політиці ми можемо говорити, якщо не ставимо ніяких вимог?Люди лише тепер вчаться брати відповідальність за свій вибір – проаналізувати діяльність партії, біографію кандидата.
  1. Всі вважають політику брудною річчю, але хочуть потрапити у списки. Чому? Бо хочуть захистити свої активи. Політики змінюють політичні сили. Суспільство бачить засіб для досягнення певних цілей. Відсутня довіра бізнесу до влади, у самій владі. Замість суспільного інтересу – думають про свої амбіції. Відроджувати зв’язки і довіру  можна у громадському секторі.

Олег Яськів директор Центр Шептицького, громадський діяч, один із засновників та співучасників відродження Національної скаутської організації «Пласт» в Україні

  • Не згоден, що мораль і політика не сумісні. Не опирайтесь на Макіавеллі, що казав – політика не має відношення до моралі. Він жив у час, коли політичних опонентів страчували на площах. Люди покращуються у силу розвитку наук, релігій, світоглядів. Я бачив у політиці і максимальну моральність і аморальність, точно так само як і в інших проявах життя – на заводі, в університеті. Просто політика – публічна. Туди приходять з різних сфер і чомусь раптом політик стає аморальним. А може він до цього був аморальним банкіром, лікарем чи юристом?
  • Ми вбили ідейність в політиці, служіння. На початку 90х відсоток тих людей, що робили політику задля служіння – був високим. Але поступово ця критична маса ідейних людей зменшуватись, бо були невдачі. Нині політика – боротьба за преференції.
  • Проблема розумних виборців у тому, що вони бояться голосувати за тих, хто може не перемогти, але є хорошими. Голосуйте серцем! Запустимо можливість дати шанс новим.

Ірина Подоляк український політик, народний депутат, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності 

  • Я ішла в політику, бо хотіла щось зробити для своєї країни і свій кодекс моралі у мене є. Бачу загрозу, що люди не потребують моральних політиків. На зустрічах з виборцями запитання такі: скільки ви «вибили» для нашого округу? А система працює так, що доступ до розподілу бюджету має коаліція, а не опозиція. Хто при матеріальних ресурсах – то й і матеріальну допомогу на окрузі видає. Я ж пропоную виборцям чесність, моральні принципи, писати законопроекти для покращення ситуації в Україні. Людям потрібна моральність чи дороги? Моральні політики сприймаються «лузерами», таким важко продовжувати політичну кар’єру.
  • Бути чистим в політиці не можливо, працюючи на фермі не можливо не пахнути фермою.

Ігор Коць громадський діяч, який склав повноваження керівника політичної сили та зосередився на громадській роботі – голова Громадська Рада при ДФС Львівської області та ГО Твій дім – Україна.

  • Корінь проблеми – бідність. Важко бути моральним, коли голодний. Коли бідний – малоосвічений, коли малоосвічений – викривлена уява про державні інституції.
  • У Верховній раді є перешкоди для добрих ініціатив. Той, хто керує – має свою більшість і, смикаючи за ниточки, говорить – за який закон треба голосувати, а за який – ні.
  • Мораль у політиці не знайти. Я не вірю в швидкі реформи, вірю в еволюцію. Вважаю зміни відбудуться тоді, коли покоління Y прийде до влади. Вони вже є іншими. Наступне покоління буде ще іншим. Нам потрібно позбутись совка і цей процес не швидкий. Як мати виношує дитя 9 місяців – швидше народжувати, то мати проблеми.
  • У нашому суспільстві не сформувалась відповідальність за те, як ми голосуємо. Можемо спочатку політику співати «осанна» , а потім казати – що це найгірша людина на планеті. У нас є колективна безвідповідальність. Легше показати на когось показати пальцем, а не самому ставати відповідальним. А своїх політиків треба виховувати довірою, запитом.